воскресенье, 16 ноября 2008 г.

прокидаєшся - аж дивно: кімната пуста, за вікном темно. дивишся на годинник - 16:20 і сам собі посміхаєшся - режим дня вампіра: лягаєш під ранок, встаєш під вечір, коли вдень виходиш на вулицю - свтло ріже очі аж до сліз. от так і живем.час від часу влаштовуєш собі емоційні вибухи- на зразок концертів чи подорожей - щоб життя не здавалось надто одноманітним, іноді напиваєшся з друзями, щоб колись було, що згадати з тими ж друзями; коли зовсім нічого робити - будуєш плани на майбутнє, але й тобі не живеш ілюзією, що є, заради чого існувати-все одно станеться не так, як запланував. от так і втрачаютой час, що зветься моїм життсям. і все ж таки в такому існуванні є свої маленькі радості: є лди, для яких зламаний ніготь чи абсолбна пустота у гаманці не є набільшими трагедіями у житті; є люди, які, коли ти завалишся до них в дім о третій ночі з питанням:"а в тебе душ вільний?" - спокійно проведуть тебе до ванної, хоч ви не зустрічались цілу вічність. це такі своріння, які вислуховують усі твої дрібно-дурні проблеми і все ж не перестають любити тебе. в народі їх звуть друзями. і тобі зовсім не огидно дивитись, як хтось із них після чергової пьянки приліг поспати напівдорозі додому і тільки коли це трапляється з твоїми друзями ти думаєш, що він, бідний,настільки втомився, настільки невисипається, настільки ослабив свій організм, що просто не зміг дійти до своїх дверй. і ти не відчуваєш себе приреченим, запихаючи безвольне тіло, яке іноді меле усіляку дурню, у таксі, доставляєш його додому, співчуваєш, коли він пристрасно обіймає унітаз і плює йому в душу, пробачаєш, коли зранку він памятає, що йому соромн, лиш не памятає перед ким. ти знаєш, як сбе із ним поводити у будь-якій ситуації, а якщо йне знаєш - вистачить простої посмішки,щоб все стало на свої місця.От просипаєшся одного дня, точніш, вечора і розумієш всю досконалість назви роману Кундери "Нестерпна легкість буття", голову заповнюють тіні думок(думками це назвати важко), вкотре повторюєш вже звичну для усіх фразу: "Стільки спати не можна" і сідаєш писати усю цю фігню:)

Комментариев нет: