не люблю зиму...
-не люблю через те, що швидко темніє,
-через те,що доводиться ховатися від холоду,
-через те, що зранку недостатньо подивитись у вікно,щоб знати що одягти,
-через те, що люди в теплому одязі займають більше місця у транспорті,
-через те, що постійно болить голова,
-через те, що сніг тане,
-через те, що від теплого одягу болить спина,
-через колбчі светри і теплі шапки,
-через передсвяткову метушню,
-через поганий настрій,
-через те, що не можна їсти морозиво...

люблю зиму...
-через те, що глінтвейн стаєособливо смачний,
-через те, що прийшовши з вулиці можна сісти біля батареї і попити гарячого чайку,
-через те, що можна стояти під ліхтарем і дивитись на падаючий сніг...тоді здається, що на тебе падає небо,
-через те, що взимку каток є скрізь,
-через те, що можна дивитись на рум"яні обличчя дітей,які світяться радістю...

...перше перемагає:(

кадры года) с сайта http://news.mail.ru/politics

кадр, сборная России прошла в Чемпионат Европы по футболу

Бобер-подарок)))

эта прелесть меня просто очаровала, в то время как большинство девочек обожают плюшевых мишек и розовых зайчиков, мое серце покорил Бобер!

телевизор

проходила мимо телевизора: "По статистике 70% американцев боятся инопланетян больше, чем своих жен"... ужс... не хочу я видеть их жен...

купила свечи с запахом опиума - теперь в моей комнате пахнет раем:)))

случайно слушая БГ наткнулась на песню Янки Дягилевой, в итоге - уже пол часа слушаю лишь ее)

Столетний дождь
Резиновый сапог в сыром песке
Глаза стоят на ржавом потолке
Истрачен сгоряча веселый бред
Сцепились хохоча колечки бед
Столетний дождь
Над пропастью весны собрались сны
И ранние глотки большой тоски
Hогтями по стене скребет апрель
Как-будто за стеной растут цветы
Как-будто их увидеть с высоты
Столетний дождь
Сто лет прожили мы - готов обед
Из мыльных пузырей сырого дня
Из косточек разгаданных стихов
Из памяти с подошвы сапогов
Просоленный кристаллами огня
Столетний дождь
По тихой полосе бредут слова
И рушится измятая листва
Исполнен предпоследний приговор
Все взносы за апрель вознесены
И сны висят над прорубью весны
Столетний дождь
Столетний дождь
Столетний дождь

письмо Дедушке Морозу!

Здравствуй, дедушка Мороз!
я у тебя никогда ничего не просила, но теперь пожалуйста, подари мне калаш или ходя бы ППШ и лицензию на массовой убийство, ибо достали!!!
всегда твоя, Мася!

от нечегонеделания решила заняться рукоделием - учусь плести гобелен. начальная стадия - в деревянную рамку через каждые 0, 5 см нужно вбить гвозди. искала дома гвозди - не нашла, решила заменить канцелярскими кнопками, молоток тоже не нашла, чувствую себя сумасшедшей белочкой, забивая в рамку для картин кацелярские кнопки РАСЧЕСКОЙ!!!

Бобры рулят!( с сайта korrespondent.net)

Диверсанты года

Бобры в этом году не раз причиняли беспокойство правоохранительным органам и коммунальным службам.

В августе эти животные вывели из строя связь стратегического назначения на российской Южно-Уральской железной дороге, поставив под угрозу безопасность перевозок.

В апреле крупный бобер проник в продуктовый магазин в городе Озерск Челябинской области. По прибытию спасателей он, не испугавшись их, разгромил витрину ликеро-водочного отдела и разбил несколько бутылок водки.

Ранее, в мае, спасатели поймали в белорусском городе Топки митингующего бобра. Он разгуливал по центральной площади рядом с местной администрацией, огрызаясь на прохожих. Спасатели оттеснили животное к ближайшей луже и стали сооружать клетку из подручных материалов. Бобер долго не хотел в нее идти. Однако при попытке скрыться он был пойман, транспортирован и выпущен в пруд села Мокроусово, где стояли построенные его собратьями хатки.

фрагмент з розмови по асьці:
-Привіт:)
-привіт:) що нового?
-скоро новий рік?
-правда?0_о коли?

так от... завтра новий рік... плани? а жодних планів:) можливо ляжу спати, якщо не дадуть заснути нап"юсь і ляжу спати... тільки швидко нап"юсь і швидко ляжу. там буде видно. не моє це свято. не люблю шампанське, ще більше не люблю шаленого ажиотажу навколо нього. а як воно буде - напишу опісля.

з"їздила до Львову. хороша була поїздка, та, мабуть, я вже починаю до нього звикати.що відкрила для себе цього разу...
1. Криївка... да, да, я була там вперше- просто раніше руки(чи,якщо бути точним, ноги) не доходили. Медовуха при вході - "що треба", кухня - ще краща,не вірилось що на якісь 30- 40 гривень можна ТАК наїстися. оформлення - досить креативне, навіть надмірний смак націоналізму не дратував. ще великий плюс - там можна курити, можливо це й дивно, для людини, яка не палить, але як на мене, дим створює затишну атмосферу.до того ж і світло не яскраве.о, і ще, ледь не забула - музика - там грали улюблені Тінь сонця!!! ввечері прийшли і замовили живе пиво, яке зберігається не більше 5 діб. дуже нагадує "світле пшеничне" у колишній київській Beerлозі(знайти ю подібний заклад) - тож враження лише найкращі!і як таке місце не любити))

2.Костьол(латинський кафедральний собор). точніше, не власне він, а різдв"яна служба у ньому. чудовий хор, якими словами описати орган - навіть не знаю. в багатстві і красі обрядів - католицизм рулить!

3.кав"ярня "Мапа"(одразу за костьолом). єдиний заклад,який працював з 8 ранку - тому ми туди й зайшли. зал у підвальному приміщенні, цегляні стіни, приглушене світло - торшер над кожним столиком, приємна музика(ремікси HIM та Evanescence).меню - нічого особливого.



розчарування:
1. арсенал. музеєм мене рідко здивуєш, але цей був одним з улюблених. в порівнянні з тим, що було років 5 тому - ні на що глянути: багато експонатів відсутні, від деяких досі лишились бірки з описом(наприклад, напис "щит" на пустому місці), це стосується не лише легкої зброї. сумно.

"не судилося"( те, що хотіла відвідвати, та не вийшло):
1. собор святого Юра. кажуть, гарний...
2.музей пива. вхід туди лише екскурсійними групами по 7 чоловік, оскільки цей музей лишили ми на останній день - часу збирати группу не було.
3."Дзига"- мистецький центр. багато чула,і багато хто радив, але... не судилося...

втрачаю

"мій Київ втрачає шляхетність віків"...мої друзі втрачають свою оригінальність і разом з цим я втрачаю їх...можливо,я поспішаю від дечого(декого?) відмовлятись...але! в моєму житті забагато людей,мене на всіх не вистачає...збиралась писати зовсім не те,що написала...

"А почему вы смеетесь? Почему вот это “Ха-ха-ха!”? А потому, что когда серьёзно, вам страшно."из к/ф "12"

прокидаєшся - аж дивно: кімната пуста, за вікном темно. дивишся на годинник - 16:20 і сам собі посміхаєшся - режим дня вампіра: лягаєш під ранок, встаєш під вечір, коли вдень виходиш на вулицю - свтло ріже очі аж до сліз. от так і живем.час від часу влаштовуєш собі емоційні вибухи- на зразок концертів чи подорожей - щоб життя не здавалось надто одноманітним, іноді напиваєшся з друзями, щоб колись було, що згадати з тими ж друзями; коли зовсім нічого робити - будуєш плани на майбутнє, але й тобі не живеш ілюзією, що є, заради чого існувати-все одно станеться не так, як запланував. от так і втрачаютой час, що зветься моїм життсям. і все ж таки в такому існуванні є свої маленькі радості: є лди, для яких зламаний ніготь чи абсолбна пустота у гаманці не є набільшими трагедіями у житті; є люди, які, коли ти завалишся до них в дім о третій ночі з питанням:"а в тебе душ вільний?" - спокійно проведуть тебе до ванної, хоч ви не зустрічались цілу вічність. це такі своріння, які вислуховують усі твої дрібно-дурні проблеми і все ж не перестають любити тебе. в народі їх звуть друзями. і тобі зовсім не огидно дивитись, як хтось із них після чергової пьянки приліг поспати напівдорозі додому і тільки коли це трапляється з твоїми друзями ти думаєш, що він, бідний,настільки втомився, настільки невисипається, настільки ослабив свій організм, що просто не зміг дійти до своїх дверй. і ти не відчуваєш себе приреченим, запихаючи безвольне тіло, яке іноді меле усіляку дурню, у таксі, доставляєш його додому, співчуваєш, коли він пристрасно обіймає унітаз і плює йому в душу, пробачаєш, коли зранку він памятає, що йому соромн, лиш не памятає перед ким. ти знаєш, як сбе із ним поводити у будь-якій ситуації, а якщо йне знаєш - вистачить простої посмішки,щоб все стало на свої місця.От просипаєшся одного дня, точніш, вечора і розумієш всю досконалість назви роману Кундери "Нестерпна легкість буття", голову заповнюють тіні думок(думками це назвати важко), вкотре повторюєш вже звичну для усіх фразу: "Стільки спати не можна" і сідаєш писати усю цю фігню:)

отдых...

утро. едва открытые глаза уставились в потолок. вчера ушло тяжелой походкой, волоча за собой тьму впечатлений, и больше не вернется. и хорошо. что ждет сегодня? чай. варенье. солнце слепит. музыка. что? он заходил попрощаться? что ж. я с ним попрощалась еще вчера.отпустила шесть часов назад. отом спала. а до этого засыпала.долго засыпала,слшая его каель, ухмыляясь, зло ухмыляясь каждой своей мысли. вино. глоток за глотком. из неразбитого стакана. из стакана, которому не дала разбиться. дешевое вино.губы черные. руки трясутся. а его руки были холодны. встетимся ли еще? хотелоь бы сказать "да", хотелось бы сказать "нет". собственному ответу улыбнулась-увидимся, но не встретимся.я не поверю в тебя так же, как верила в эти часы. а ты больше не посмотришь мне в глаза. Стена. ты скажешь:"Привет", я улыбнусь в ответ.Стена. преграда. отстраненность. холод. холод в глазах. не скроем. разрушим. и ладно. так будет лучше. для тебя. для меня. для него. но смех я не забуду. смех у нас общий.Смех.Смех.Смех.Смеющийся хрусталь отвлек от мыслей.магазин. рыба. вино. дорога обратно. собака. лай.вот колодец. пришли. лошадь. пора встречать сегодня. теплая рука. синие глаза. пальци вцепились в гриву.Боль - жизнь. Быстрей, прошу, пожалуйста, не останавливай.-как зовут? помоги.спасибо.пройдемся?-расскажи. уезжаешь?-да.завтра.-можно, я тебя украду?-да-только я всерьез и насовсем-нет.прости.-куда дальше?-дождь.-хорошо.шаркая ногами по асфальту тени поползли назад. вино.сухое. вода с волос. Кустурица. нет. не сейчас.Кустурицу люблю, но не сейчас.вперед.пора. дождь.медитация. голос:-хочу уехать-а выдержишь?-да.должен.не знаю.-зачем?-а что сдесь?-счастье.-в чем счастье?-покой.желание жить.-а люди?-помогая одним, обижаешь других. равновесие.-жизнь ради себя?-так всегда.-не хочу жить.-надо.-зачем?-ради меня.